top of page

Щедрик колядка дзвонів

Понад століття тому Микола Леонтович переосмислив старовинну обрядову мелодію, щоб світ почув про хоробру незалежну Україну.


Написаний українським композитором у Покровську «Щедрик», що сьогодні приносить радість усім, хто святкує Різдво, став світовим символом української культури і провісником палкого прагнення до самовизначення.



Вперше виконаний як акапельний хоровий твір в Києві у 1916 році диригентом Олександром Кошицем, «Щедрик» сягає своїм корінням дохристиянської української традиції щедрого вечора. Як частина весняного ритуалу зустрічі нового року, ця мелодія була закликанням до процвітання та щедрості, вітанням життя на землі з першим поверненням ластівки.


Однак сучасна історія «Щедрика» — це історія української дипломатії. Завдяки зовнішньополітичній стратегії Симона Петлюри він подорожував від Праги до Нью-Йорка, привертаючи увагу світу до права України на культурний і політичний суверенітет. У 1932 році американський диригент українського походження Пітер Вільговський переклав текст пісні англійською мовою і перетворив на “Carol of the Bells”, розпочавши її нескінченну мандрівку популярною культурою.


«Я співаю, отже, я існую», — писав про «Щедрика» швейцарський журнал La Patrie Suisse у 1919 році. І поки українська музика завойовувала серця слухачів і критиків скрізь, куди б вона не йшла, на Батьківщині вона зіткнулася з жахіттями радянської окупації, що коштувало її автору життя.


Але ніщо не може заглушити цей заклик до нового початку. У ці святкові дні «Щедрик» продовжує поширювати великодушність і стійкість свободи як вдома, так і на фронті.

bottom of page